Закрыть
Заказать звонок
[contact-form-7 id="32" title="Заказать звонок"]
Наш адрес
Одесса, Преображенская, 66
vibertelegram

Як маунтінбайки по-новому відкривають занедбані міста

Вячеслав 8 Грудня, 2022

Крейг Тенлі розповідає про два занепалих австралійських містах, які отримали нове життя завдяки гірським велосипедам.

Деякі міста не виглядають зовсім занедбаними, вони просто старі. Наче з них зникло все живе, і тепер вони можуть спокійно перевести подих. Час від часу, коли ти потрапляєш до них, дивуєшся, чому взагалі там хтось залишився? Людей тримає вірність, спогади про кращі часи чи віру у майбутнє?

Одне з таких міст – австралійський Форрест. Він розташований у глибинці Великої океанської дороги штату Вікторія. Повіками місцеві виживали, вирубуючи гігантські дерева навколо міста. Колись тут було чотири лісопильні і не було жодної людини, яка б на них не працювала. Згодом, 2003-го, остання тартак зачинила свої двері. Земля навколо Форреста стала державним лісом, і тепер там нічого не можна вирубувати.

Більшість жителів поїхали у пошуках роботи, залишивши Форрест перетворюватися на руїни. Пройшло багато років, і сьогодні навряд чи хтось із них дізнався б це місто.

Форрест наповнений енергією. Її можна відчути навіть через зачинені вікна автомобілів. Я спускаюся вниз заплутаними вуличками та залитим сонцем доріжками, проїжджаючи фруктові сади та місцеві клумби. Будинкам тут не потрібна фарба, вони просто не підкоряються часу. Газони біля них підстрижені, а кожен наступний сад кращий за попередній.

Порятунок для міста за допомогою велосипедів

Пройшло близько 10 років, а Форрест воскресили. Це австралійське місто врятували гірські велосипеди. Якби не люди, які ганяють між кущами на своїх дорогих шматках титану чи вуглецю, Форрест був би сьогодні містом-примарою. Його б наповнювало безліч спогадів, однак людей зовсім не було б.

Коли закрили останню лісопильну, місцеві почали активно працювати з владою штату, щоби придумати, як їм врятувати місто. Вирішили за державні кошти побудувати кілька трас для маунтинбайків, які мають стати найкращими в Австралії.

«Ми досить скептично до цього поставилися, каже нинішній місцевий туроператор для маунтінбайкерів Брюс Джексон. Раніше я багато катався велосипедом, але навіть я не припускав, що з цього щось вийде. Не кажучи вже про інших мешканців. Ми думали: хто взагалі приїде кататися на гірських велосипедах навколо Форреста?

Спочатку вони мали рацію. Ніхто не приїжджав і Форрест був на межі економічного зникнення. Підприємства закриті, а місцеві один за одним залишають місто.

«Тоді ми помітили, що сюди почали їхати велосипедисти, – каже Брюс Джексон. Потім вони привозили своїх друзів. Потім до нас їхали навіть із Мельбурну. Тепер я заробляю тим, що здаю людям у найм велосипеди», Брюс Джексон.

Крок до розвитку в кожному новому дні

Понад 65 км. трас світового рівня виникли серед високих евкаліптових лісів. Джексон вирулює, повертає і підстрибує на своєму велосипеді, він веде мене вниз по треку, де будь-який неправильний рух може перетворити тебе на жувальну гумку. Як тільки ми спускаємось, мені дуже хочеться повторити все спочатку.

Тепер перед нами відкривається широка пологи дорога через ліс з видом на річку Барвон. Багряні папуги літають над головами, а навколо боліт мирно стрибають місцеві звірі.

Вечеряємо у головній точці Форреста – місцевій броварні. Її співвласниця Шерон Бредшоу переїхала сюди з Мельбурна разом із братом Меттом, щоб розпочати свій бізнес. Вони відродили броварню з нуля, зробили тут магазин, гараж і перетворили це місце на один із найвідоміших закладів регіону.

«Державні інвестиції у велотреки стали справжнім каталізатором нашого бізнесу. Ми почали тоді, коли про велосипеди тут досі тільки говорили. Але ми знали, що велосипеди та пиво це речі, які дуже добре поєднуються, розповідає Шерон. Це те, для чого я приїхала до Форреста. Я хочу покращувати місто та отримувати від цього задоволення. Головної вулиці сьогодні просто не впізнати, а у вихідні там купа машин, людей і, звичайно, велосипедів».

Але Форрест далеко не єдине місто, яке врятували гірські велосипеди. Старі жителі Дербі у Тасманії точно скажуть: без нових шляхів для заробітку це місто було б уже мертвим. Хоча з 1874 року саме тут було найбільше у країні родовище олова.

Від трагедії до спортивної величі

Колись тут мешкали 3 тисячі жителів. Втім, смертельна аварія на шахті 1929 року змінила буквально все. Так, потім шахту знову відкрили, але ситуація вже ніколи не була такою, як раніше. Підприємство закрили назавжди 1948 року. З того часу населення міста скоротилося до 173 осіб. Переважно це були старі шахтарі, які тихенько доживали на пенсії.

Тихенько, поки сюди не прийшли маунтінбайкери. У ґрунтах, де раніше було олово, вони виявили золоту жилу для гірських велосипедів. 2015-го тут збудували траси для велосипедистів, одні з найкращих на планеті. Їх назвали Blue Derby Trails. За концепцію велотреків відповідав один із найвідоміших у світі творців трас для маунтінбайків Глен Якобс.

«Я ніколи не бачив, щоб місця змінювалися так, як Дербі, каже він. Зміни були просто неймовірними. Як тільки ми побачили цю дивовижну місцевість і те, як уряд готовий допомагати, одразу зрозуміли, що є всі необхідні інгредієнти, щоб створити величезний центр для гірських велосипедів. Ми знали, що в ньому є щось особливе».

Якобс зізнається, що сьогодні до нього звертаються з інших міст Австралії із проханням відродити їх так, як Дербі.

Навколо міста тепер понад 80 км велосипедних трас. Місцеві компанії роблять бізнес на тому, що піднімають велосипедистів вгору, звідки вони можуть зручно спуститися тропічним лісом та субальпійськими рельєфами, подолати гранітні плити, річки та водоспади та помилуватися дивовижною природою Тасманії.

Навколо трас збудували інноваційні підприємства, такі як Blue Derby Pods Ride – це зручні спальні капсули у лісі, де велосипедисти можуть відпочивати.

«Я пам’ятаю, як їхала першою трасою, коли її ще тільки будували. Поруч зі мною був голова місцевої ради і тоді ми були на самому початку шляху, каже співвласник Blue Derby Pods Ride Тара Хауелл. Ми тоді благали, щоб увесь світ закохався в це місце так само, як і ми».

У квітні 2017-го на цих трасах проходив один із раундів Світової першості з ендуро. Тоді його взагалі вперше проводили в Австралії. Після цього трасу визнали «Трьком року», і змагання повернулися сюди вдруге вже 2019-го.

Безумовно, ці два австралійські міста можуть стати гідними прикладами того, як можуть міняти оточення гірські велосипеди. Втім, вони не єдині, хто може дякувати маунтинбайкам.

Велосипедний рай для кожного

Завдяки новим велосипедним трекам міста на захід від Кернса і до Канберри отримали значний економічний прибуток. Кресвік, також у штаті Вікторія, тепер готовий витратити 3 мільйони доларів на побудову трас, щоб залучати велосипедистів. Крім того, нові треки з’являться в Голд-Кості та Саншайн-Кості, штат Квінсленд.

Оскільки COVID-19 продовжує перешкоджати туризму в регіонах Австралії, саме такі особливості, як траси для маунтинбайків світового рівня, можуть допомогти містам подолати труднощі пандемії. Гірські велосипедисти дуже пристрасні люди, які без проблем готові об’їздити всю Австралію, прихопивши із собою гаманець та кредитні картки.

«Люди навіть не знали, де той Форрест, каже Шерон Бредшоу. Тепер вони їдуть звідусіль, щоби покататися на наших трасах. Місто змінилося до невпізнання. Навіть дивно, що справді може зробити звичайний гірський велосипед».

Авторизація
*
*
Генерація паролю