Історія велосипеда
Алексей Таченко16 Червня, 2018
Велосипед – це універсальний засіб пересування. Хтось назве його романтичним, хтось корисним для здоров’я, а хтось, так і одним із найтравмонебезпечніших засобів пересування. Але хто б що не говорив, а рідко чиє сучасне життя обійшлося без їзди на двоколісному другові. Це екологічний і компактний вид транспорту, доступний як дорослому, так і дитині. Далеко не всі, хто користується цим видом транспорту, замислювався про історію його виникнення. А дарма, історія ця дуже цікава і заплутана…
Історія велосипеда
Усі згадки про виникнення велосипеда до початку 19 століття – вельми сумнівні. Причетність до цього винаходу Леонардо Да Вінчі або Джакомо Капротті (його учня) називають брехливою фальсифікацією. Також деякі історики приписують винахід велосипеда ковалю Артамонову, який винайшов свій “двоколісний візок” у вересні 1801 року. Саме тоді Артамонов подолав на своєму “диві” відстань від Уралу до Москви! Згідно з легендою, цей велосипед зайняв свою нішу серед колекції цікавих штучок царя, і тим самим був прихований від мас. І все ж перша виразна згадка про велосипед була в 1817 році. І це був ще зовсім навіть і не велосипед, у звичайному розумінні цього сенсу, а, скоріше самокат. Винайшов його німець Карл фон Дрез, маленький, дерев’яний, перший прототип велосипеда – він носив невибагливу назву “машина для ходьби”. Ця назва не прижилася серед сучасників Дреза, які віддали перевагу звучнішій – “Дрезина”, на честь самого винахідника.
Дрезина
У різних країнах назва також зазнала змін, зокрема, в Англії самокат “Дрезину” перейменували на “Денді хорз”. Що можна тлумачити, як “франт на коні”. Карл фон Дрез отримав патент на перший напів-велосипед (хоч би як голосно це звучало) 1818 року, на той момент назву знову трохи видозмінили на “Хоббі хорз”.
Хоббі-хорз
Через свою новизну, цей винахід набув широкої популярності і здобув велику кількість охочих стати володарями цієї неабиякої цікавої штучки. Щоправда, швидше для забави, ніж як засіб пересування. Еволюція не стоїть не місці, а політ людської фантазії безмежний. І, зрештою, 1839 року коваль із Шотландії Кіркпатрік Макміллан вирішив удосконалити хобі-хорз, шляхом приєднання до останнього сідла та педалей. Уявлення, як це краще здійснити, було досить неясним, і Кіркпатрік “зв’язав” педалі із заднім колесом за допомогою металевих стрижнів і шатунів. На жаль, цей винахід не приніс Макміллану популярності. Хоча, він уже, практично, мав вигляд справжнього велосипеда. Після цілих 23 років, у Франції також вирішили спробувати прикрутити педалі. У підсумку, в 1863 році француз П’єр Лалман (який до цього був майстром дитячих колясок) зібрав свою версію велосипеда.
Велосипед Лалмана, Мішо і братів Олів’є
Ліонські брати Олів’є стали спонсорувати розробку і масовий продаж велосипеда Лалмана, до яких згодом долучився й інженер Мішо. П’єр Мішо, зокрема, впровадив у конструкцію велосипеда, таку звичну нам, металеву раму, замість дерев’яної. Офіційно зареєстрував свій винахід П’єр Лалман, і отримав на нього патент у 1866 році.
Прогресування моделі велосипеда
Уже через рік, у 1867 році конструкцію велосипеда вдосконалив англієць Едвард Каупер, замінивши дерев’яні спиці в колесі на металеві, завдяки чому колесо стало набагато міцнішим. Надалі винахідників було вже не зупинити, і почалася історія прогресу велосипеда. У 70-х роках у конструкції велосипеда було значно збільшено переднє колесо, задні відповідно зменшено. При цьому сідло довелося розмістити практично зверху переднього колеса. Що, хоча, і знайшло своїх шанувальників (особливо багато велосипедистів на той час було серед мешканців Британії), але, загалом, конструкція велосипеда стала нестійкою і травмонебезпечною. Що неминуче спричинило створення третього колеса. Триколісний велосипед удостоївся назви “Пенні Фартінг” (назва була заснована на значній різниці у величині переднього і задніх коліс).
Прогрес
У 1878 році в велосипеді стали використовувати ланцюгову передачу, честі цього винаходу удостоївся Лоусон, з Англії. Приблизно в цей же час з’явилися складні велосипеди. Інший співвітчизник Лоусона привів конструкцію велосипеда до безпечнішого й оптимальнішого вигляду, звали його Джон Старлі. Старлі перемістив сідло у звичне нам місце розташування – майже над заднім колесом, і зробив колеса практично однаковими за розміром. Назвав своє “творіння” Джон Старлі – “ровером” (у перекладі – “блукачем”). Фірма “Ровер” у підсумку стала знаменитою і конкурентоспроможною, на початку своєї діяльності виробляла велосипеди, потім автомобілі. І існувала до 2005 року.
Шини Джона Данлопа
Така відома особистість, як Джон Данлоп, також зробив свій внесок у створення велосипеда. Точніше, він винайшов каучукові шини, і було це в 1888 році. Здається, багато любителів велосипедної їзди були йому дуже вдячні, оскільки їздити в той час доводилося по страшному бездоріжжю. Але не тільки вони були вдячні Данлопу, а також і багато тисяч автолюбителів. Навіть у наш час фірма Данлопа є однією з провідних фірм з виробництва шин. Наприкінці 19 століття до велосипеда додавалася велика інструкція з пам’яткою про те, як доглядати за велосипедом. Цього вимагала сама металева конструкція, оскільки досі була слабким місцем (нержавійки тоді, на жаль, ще не було).
Гальма
Це дивно, але тільки в 1898 році на велосипеді з’явилися гальма! Можна тільки здогадуватися, як люди обходилися стільки років без цієї необхідної складової будь-якого засобу пересування. Спочатку це були педальні гальма, трохи пізніше з’явилися ручні. Останні стали популярними лише кілька десятків років тому. Перший механізм перемикання швидкостей з’явився на початку 20 століття. При цьому, переключити швидкість під час їзди на велосипеді, було більш, ніж незручно. Для цього потрібно було зупинитися, злізти з велосипеда, зняти ланцюг, потім відкрутити колесо, перевернути колесо, і виконати з ним ті самі маніпуляції, тільки в зворотному порядку.
Лігерад
Ще одна відома компанія – “Пежо”, в 1914 році почала масове виробництво, так званих, “лежачих” велосипедів (перший велосипед з цієї серії був винайдений в 1875 році).
Планетарний механізм
Механізм перемикання швидкостей, на щастя, теж удосконалювався, і в 1903 році з’явився так званий “планетарний механізм”. У підсумку, після закінчення часу, на підставі планетарного механізму перемикання швидкостей було винайдено автомобільний диференціал. Принцип планетарного механізму заснований на обертанні маленьких шестерень навколо великої центральної.
Задній перемикач швидкостей
Звичного і “зручного” для сучасного користувача вигляду, велосипед набув у 1950 році. Адже в той час італієць Кампаньоло Тулліо впровадив у конструкції велосипеда таку бажану і затребувану систему перемикання передач. Кампаньоло Тулліо – знаменитий велогонщик, дуже популярний у середині 20 століття. Згодом конструкція велосипеда все більше вдосконалювалася, що відбувається і в наш час. Але зміни вже не такі значні та кардинальні. Наприклад, 1975 року було полегшено раму.
Сучасна історія велосипеда
Конструкцію та функціональність велосипеда покращують і досі. Уже існують навіть велосипеди, які працюють від сонячної енергії. На такому агрегаті можна розвинути швидкість до 45 кілометрів на годину (у похмуру погоду не більше 13 км/год). Велосипед по праву зайняв свою нішу в сучасному світі. Хтось використовує велосипед (що, до речі, в перекладі означає “швидкі ноги”) за його прямим призначенням, хтось для приємної прогулянки і проведення часу в сім’ї або дружній компанії, хтось для занять спортом… Велоспорт – це професійний вид спорту, для сильних, витривалих і сміливих (у правилах велоперегонів існують навіть обмеження за швидкістю – не більше 126 км/год). Цей вид спорту включено до Олімпійських змагань (уперше в олімпіаді велосипед було задіяно 1896 року. До речі, на цих перегонах, з 10 учасників на шосейній трасі, протяжністю 100 км, до фінішу доїхали тільки двоє). Загалом, користь і переваги велосипеда незаперечні, і в багатьох життєвих ситуаціях здатний виручити тільки цей вид транспорту.