«Я хочу стати прикладом для дівчат на скейті» – історія бразильської скейтбордистки Летісії Буфоні
Вячеслав 12 Січня, 2023
Бразильська легенда скейтбордингу пояснює, чому сьогодні час для жінок на дошках, і згадує часи, які варто залишити позаду.
Летісія Буфоні – молодий скейтер. Вона народилася у 1993 році, але вже має великий запас досвіду. Вона добра атлетка та одна з тих, хто точно знає, чого хоче. Летісія розуміє свою значимість для жіночого скейтбордингу, особливо у Бразилії. Але дівчина прагне більшого. Ми ледве наздогнали її, щоб поговорити, чому саме зараз для дівчат настав важливий час, і яким вона бачить майбутнє: як спортивне, так і власне?
Як ти думаєш, чого не вистачає жіночому скейтбордингу, щоб він ставав дедалі сильнішим?
За останні роки жіночий скейтбординг неабияк виріс і змінився. Дивно, наскільки сильно. Наприклад, у світовому рейтингу вуличного скейту, троє з першої четвірки бразилійки!
Скейт у Бразилії завжди був на високих позиціях, але нам потрібно більше підтримки. Мені нема на що скаржитися: у мене чудові партнери та спонсори, але я тільки одна з тих, кому пощастило.
Спостерігаючи за іншими, я бачу дівчат, які класно опанували дошку, але не мають підтримки. Відбувається дуже мало подій. І дівчата справді вправні, але їх ніхто не бачить.
Як гадаєш, чому це відбувається?
Сьогодні є YouTube, Instagram, Twitter. Ти бачиш купу відео із різними трюками в режимі реального часу. Коли я починала, все було інакше. DVD, на якому дівчата каталися на скейтах, потрапило до мене лише через кілька місяців після того, як я взяла в руки дошку. А за півроку до того відео я взагалі не знала, що дівчата можуть кататися!
Все було набагато складніше. Зараз, коли є доступ до всіх соціальних мереж, дівчата швидко розвиваються. І зараз особливо приємно стежити за бразильською скейт-культурою.
З огляду на цю історію чим би ти хотіла запам’ятатися?
Я не перша жінка з Бразилії, яка почала кататися на скейті. До мене також було кілька. Про пенсію я почну думати через років 15-20, адже я ще молода, правда? На той час я хочу стати прикладом для дівчаток. Щоб вони бачили – можна йти за своїми мріями і втілювати їх у життя. Це те, чого я завжди хотіла.
Щоб люди подивилися на дівчину з дошкою та подумали: “Ого, вона так класно катає, вона справжня профі! Я теж так хочу.” Це стосується не лише скейтборду, а й будь-якого виду спорту. Я не мала цього, коли починала і мені не було на кого рівнятися. Тому моя головна мета – стати прикладом для дівчат.
Зараз є дівчата, які нагадують тебе на початку кар’єри?
Наприклад, Райса Леал, вона ж Фадінья. Те, як вона з’явилася у спорті, трохи нагадує мою історію з X-Games у 2007 році. На неї чекає перспективне майбутнє, адже вона ще дуже молода. Дивно, як сьогодні молоді діти починають кататися одразу на дуже високому рівні.
Отже, припинити кататись це не твій варіант?
Скейтбординг є частиною мого життя вже багато років і важко описати, чим він є для мене. Це справжня пристрасть, і я не уявляю, як від неї відмовитись. Періодами, коли я травмуюсь, не кататися і не змагатись дуже важко.
Я точно їздитиму на дошці все своє життя! Навіть коли буду дуже стара, візьму собі лонгборд та піду з ним на пляж. Іноді, коли я думаю про дитину, уявляю, як перестану кататися на рік. Це буде дуже важко.
Головна ідея змагатися довгі роки, доки я не зможу досягати більшого. Але дошка зі мною на все життя.
Чого чекаєш від найближчих років?
Сподіваюся, що все повернеться до норми. Хочу, щоб повернулися змагання та тренування, щоб я вільно могла поїхати у турне. Це мрія останніх років. Ми наполегливо працюємо, щоб гідно уявити Бразилію на змаганнях. Не можу цього дочекатися.
Справді, є величезне хвилювання, але потрапити на такі вершини змагання і представити Бразилію це моя мрія. Хочу повернутися додому з медаллю, але зараз усі думки про те, щоб хоча б дістатися туди у зв’язку із ситуаціями у світі.