Роликові ковзани. Історія

Друге «шоу на роликах» було організовано 1849 року, людиною на ім’я (актор) Луї Легранж (Louis Legrange) родом із Франції. За основу своїх роликів він узяв звичайні льодові ковзани, і прикріпив до металевої частини маленькі колеса, таким чином імітувавши катання на льоду в п’єсі «Le Prophete».

Відкриття ролер-дромів не змусило себе довго чекати, оскільки популярність роликових ковзанів набирала обертів. І в 1857 році в Лондоні відкрилися величезні громадські ковзанки в Квітковому Залі Королівського Оперного театру, в районі Ковент-Гарден (Covent Garden) і на центральній вулиці Стренд (Strand).

У середині 19 століття чимало винахідників робили спроби розробок своїх версій роликових ковзанів, але, на жаль, всі їхні перші роликові ковзани були практично некерованими, і не мали системи гальмування.

У 1863 році Джеймс Леонард Плімптон (James Leonard Plimpton) розробив коник, що «хитається» — роликові ковзани Квади. Колеса були зроблені із самшиту і розташовувалися попарно (як ніжки у стільця), а на перших роликових ковзанах колеса розташовувалися в лінію (inline, інлайн), як і на сучасних… Квади були більш стійкими і маневрені, ніж їхні попередники, і крім того, вони давали змогу ролеру їздити задом. За рахунок такої конструкції початківцям ролерам було набагато легше навчитися кататися на роликах. Так само Плімптон 1866 року в Ньюпорті на території елітного готелю Atlantic House побудував перший роллердром, простіше кажучи, місце для катання на роликових ковзанах. А так само він відкрив роллердроми в Європі. На той момент роликові ковзани були доступні тільки багатим, але пізніше, коли патенти Плімптона застаріли, на ринку з’явилися дешеві аналоги, і ця забава стала досить популярною серед населення. Так квади надовго загнали в тінь інланові роликові ковзани.

У 1876 році конструкція роликів нарешті доповнилася гальмівною системою «toe-brake». Гальмо являло собою м’яку каучукову подушечку, прикріплену на передній частині роликового ковзана. Тепер у роллера була можливість швидко зупинятися, вскочивши на цю подушечку, або нахилити ролик вперед.

Того ж 1876 року Вільям Баун (William Bown) з міста Бірмінгем (Англія) запатентував проект коліс для роликів. Тепер колеса для роликів мали два підшипники і вісь. Вільям Баун працював у тісній співпраці з Джозефом Генрі Г’юзом (Joseph Henry Hughes), який 1877 року запатентував кульковий підшипник для швидкісних роликів, велосипедів і вагонних коліс. Ці люди зіграли велику роль в історії роликів, оскільки після введення підшипників у виробництво роликових ковзанів, катання на роликах стало воістину комфортним. А всі сучасні технології базуються на їхніх розробках, доопрацьовані прототипи підшипника використовують у велосипедах, скейтбордах, мотоциклах і автомобілях.

У міру зростання популярності любителі роликових ковзанів організовують перші змагання. Один з перших чемпіонатів з ролер-хокею (на той час roller polo) датований 1878 роком, що відбувся на стадіоні Денмарк у Лондоні. Згадка про перший командний чемпіонат із ролер-хокею (тоді він називався roller polo) датована 1878 роком, тоді він відбувся на стадіоні Денмарк у Лондоні.

1880 року роликові ковзани як вид спорту набув великої популярності. Мікеджа (Micajah) Хенлі Річмонда (Henley of Richmond) зі штату Індіана, виробляли тисячі ковзанів щотижня під час пікових продажів.

1882 року було створено Національну лігу «Roller Polo» в Дайтоні штат Огайо, Сполучені Штати Америки.

1898 Річардсон заснував «Richardson Ball Bearing» і «Skate Company», яка надавала ковзани більшості професійних спідскейтерів того часу, зокрема й Гарлі Девідсону (жодного стосунку до марки мотоцикла Гарлі-Девідсон).

1900 року фірма Peck & Snyder запатентувала інлайн роликові ковзани з двома колесами.

1902 Колізей у Чикаго відкрив громадську ковзанку. Понад 7 000 людей відвідали його в ніч відкриття.
1905 Джон Джей Юнг (John Jay Young) у Нью-Йорку оформив патент на роликові ковзани з динамічно змінюваним розміром.
1910 компанія Roller Hockey Skate сконструювала триколісний inline ролики зі шкіряним черевиком.

У 1908 році Madison Square Gardens у Нью-Йорку став ролер-дромом. Відкрилися сотні майданчиків у Сполучених Штатах і в Європі для катання на роликах. Роликові ковзани стають популярним і різноманітним видом спорту: оздоровче катання на ковзанах на критих і зовнішніх майданчиках, ролер поло (хокей на роликах), танці на роликах, фігурне катання на роликах, змагання спідскейтерів. Зрештою, катання на роликах розвинулося від проведення часу до змагального спорту, починаючи з ролер-хокею.

Під час першої світової війни ролер-хокей був забутий. Однак, він швидко відновився, і вже у 1936 р. у місті Штуттгарті (Німеччина) відбувся світовий чемпіонат з ролер-хокею. А ще роком пізніше світовий чемпіонат зі швидкісного катання в місті Монці (Італія).

Якраз перед Другою світовою війною, у 1937 році, групою власників ковзанки (один із Массачусетса: Фред Фрімен), сформував асоціацію, щоб просунути катання на роликах і встановити хорошу практику ділових відносин для ковзанок. Асоціації тепер майже 50 років: Асоціація Операторів Ковзанки Катання на роликах (RSROA). Під керівництвом RSROA катання на роликах мало стійке зростання протягом 1940-их, 50-их та 60-их.
Асоціація Операторів Ковзанки Катання на роликах (Roller Skating Rink Operators Association) була розвинута в Сполучених Штатах у 1937. Це нині називають Асоціацією Катання на роликах (Roller Skating Association). Асоціація просуває катання на роликах і пропонує класи громадськості, прагнучи навчати населення про катання на роликах. Поточний президент — Джо Чемпа(Joe Champa). Штаб Асоціації Катання на роликах розташований в Індіанаполісі, Індіана.

США теж не втрачали можливості, і 1947 року влаштували світовий чемпіонат з фігурного катання на роликових ковзанах у місті Вашингтон.

Сучасні інлайн роликові ковзани (ролики, які ми звикли бачити сьогодні) розробила фірма «Чикагоу Роллер Скейт Кампані» (Chicago Roller Skate Company) в 1960 році, але вони не були популярні серед населення.

1966 Компанія Chicago Roller Skate вперше виробляє інлайн коник із черевиком

У 70-80-ті роки стався другий бум в історії роликів, пов’язані з браком «Диско» і катанням на роликових ковзанах. Працювали більш ніж 4 000 ролер-дискотек, і Голлівуд почав знімати ролер-кіно.

У 1979 році брати хокеїсти Скотт Олсон (Scott Olson) і Бреннан Олсон (Brennan Olson) з Міннесоти випадково натрапили в одному з магазинів Chicago Roller Skate Company на стару модель інлайн роликів. Модель роликів являла собою шкіряний черевик, із залізною рамою і чотирма колесами, які виходять за межі черевика. Олсонич зрозуміли, що такі роликові ковзани незамінні для тренувань хокейної команди в міжсезоння, оскільки за формою і конструкцією вони дуже схожі на хокейні ковзани. Своїми силами Олсони модернізують стару модель, прикріпивши раму з колесами до черевиків від хокейних ковзанів, і використовують у тренуваннях своєї хокейної команди. Через деякий час інші види зимового спорту запозичують ідею літніх тренувань.

У 1979 рік колеса для роликових ковзанів стали виробляти з поліуретану. У цей момент історія роликових ковзанів зійшла на новий етап розвитку, тому що до цього моменту колеса робили з найрізноманітнішої сировини. Наприклад, з металу, який абсолютно не гасить нерівності поверхні. Або з дерева (до речі кажучи, з твердих порід дерева, таких як самшит), яке швидко стирається, та й ні трохи не краще справляється з вібрацією, ніж метал. А ось поліуретан має масу корисних властивостей, які стали в нагоді в розробці роликових ковзанів. Ударостійкість, стійкість до стирання, пружність — всі ці якості дали змогу зробити колеса довговічнішими, роликові ковзани маневреними, а пересування комфортнішим.

Найближчими роками, якщо точніше, 1983 року, брати Олсони створили компанію «Роллерблейд» (Rollerblade Inc.), яка й донині існує. Їхньому успіху можна було позаздрити. Роликові ковзани набирали популярність, стали з’являтися інші компанії з виробництва роликів. Популярність роликів, особливо після появи на початку XX століття inline-хокею різко зросла. Модель роликів — Квади втратила колишню популярність, хоча й не була остаточно витіснена, здебільшого вони вироблялися для дітей. Rollerblade Inc була єдиним виробником inline ковзанів протягом довгого часу. В англомовних країнах часто вживають слово «rollerblading» як синонім in-line skating, хоча це докорінно невірно, бо Rollerblade — це виробник роликових ковзанів, а не дійства. У 1986 Rollerblade, Inc. випускає модель роликів для фітнесу. Перше масове виробництво Rollerblade Inc. було інноваційним, але мало недоліки: некомфортні ролики, які важко одягалися, підшипники збирали багато бруду та вологи, колеса, які легко було пошкодити, та взаємно пов’язані гальма «toe-brake», що не були достатньо ефективними.

Брати Олсони продали компанію Rollerblade Inc. і нові власники мали гроші, щоб справді покращити проект. Перший широкомасштабний успіх принесла модель ролика «Lightning TRS» (Блискавка). У цій моделі були виправлені основні недоліки: рама зі скловолокна, захищені колеса, сильніше гальмо було розташоване ззаду, а сам черевик став більш комфортним і набагато простіше одягався. З успіхом цієї моделі, стали з’являтися інші роликові компанії: Ultra Wheels, Oxygen, K2 та інші.

У 1988 році компанія Rollerblade Inc. виробляє першу модель агресивних роликових ковзанів — «Rollerblade Lightning TRS».
Агресивне катання стає організованим спортом на початку 1990-х. Aggressive Skaters Association була сформована агресивниками в 1994 році як форум, щоб визначити чіткі правила змагань. Цей вид спорту було включено до «X-Games» 1995 року, там були присутні такі дисципліни, як «вертикальна рампа» і вуличний стиль. Але вже 2005 року агресив було виключено з «X-Games», основна причина — зниження популярності цього виду спорту.

1988 року Мішеель Ф. Гейлсон (Miyshael F. Gailson) родом із «Gailson of Caples Lake Resort» (Курорт Озера Коней), Каліфорнія, сконструював одноколісний «коник квінтесенції» для тренувань ролер-лишників по пересіченій місцевості.

1989 року Rollerblade Inc. випустили перші ролики з трьома баклями замість шнурків, моделі називалися «Macro» і «Aeroblades».

1990 року Rollerblade Inc. стали робити ролики зі склопластику і термопластику (durethan поліамід), замінивши поліуретан, який раніше використовували, що дало змогу зменшити вагу черевика майже на п’ятдесят відсотків.

1991 випускається журнал «INLINE magazine», присвячений агресивному катанню та агресивним роликам.

1992 року ролер-хокей увійшов до складу Олімпійських ігор.

1993 року Rollerblade, Inc. розробили ABT (Active Brake Technology — Активна Технологія Гальма) скловолоконна стока кріпилася одним кінцем до кафу і до втулки заднього колеса, а на кінці була розташована гумова подушечка. Щоб зупинитися, ролер мав випрямити ногу, тоді гумова частина гальма стикалася з поверхнею. Така система була безпечнішою за попередню, коли ролерам потрібно було нахиляти ногу назад.

У 1995 році компанія K2 випускає перший прототип роликів з м’яким черевиком (SoftBoot). До цього моменту всі ролики були з жорстким черевиком, запозиченим від хокейних ковзанів. М’який черевик набагато комфортніший, ніж жорсткий, тому краще підходить для неспішної прогулянки на роликах. Як зазвичай комфорт виграє, і роликові ковзани з м’яким черевиком стали найпоширенішими серед любителів покататися на роликах.

Незабаром у США виробництво роликових ковзанів пережило воістину революційні події. У 1997 році з’явилася компанія Upsidedown, чия перша модель роликів, за задумом їхніх творців, була покликана перевернути з ніг на голову вже наявні на той час уявлення про агресивні роликові ковзани. Це відображено в самій назві фірми — словосполучення upside down перекладається саме так. Революційним кроком в індустрії агресив-скейтингу стала недоступна до цього часу можливість заміни деяких доволі важливих деталей у конструкції ковзана. А саме, заміні тепер підлягали рама, бакля, каф і соулплейт, що повністю задовольняло вимоги й уподобання ролерів, оскільки надалі допускалася заміна цих деталей на аналогічні, але вже інших виробників. Це нововведення не могло залишитися непоміченим, що призвело до стрімкого зростання компанії. Через рік після виходу цієї моделі компанія змінила своє ім’я на USD, що запам’ятовується більше, внаслідок чого досить швидко посіла своє місце серед найбільших виробників роликових ковзанів для агресив-скейтингу.

У 1997 році виробники роликових ковзанів вийшли на новий рівень і виробництво роликових ковзанів і аксесуарів для них стало мільярд-доларовою індустрією, в якій беруть участь двадцять шість мільйонів громадян Америки.

На сьогоднішній день можна знайти старі роликові ковзани або льодові ковзани в деяких тематичних музеях, наприклад, у маленькому голландському містечку Хінделоопен (Hindeloopen) розташований «Перший фризький музей ковзанів», який славиться найбільшою колекцією раритетних ковзанів у світі.

за матеріалами http://www.naroll.ru