Сушіння взуття в поході: щоб не одягати мокрі черевики вранці

Як висушити взуття в поході так, щоб уранці не пхати ногу в крижаний мокрий черевик? Якщо коротко: повністю, до сухої устілки, за одну ночівлю в польових умовах виходить рідко, і це нормальний розклад, а не косяк. Справжнє завдання інше: прибрати основну вологу і не вбити взуття агресивною сушкою, щоб завтра в ній можна було пройти денний перехід, а не хлюпати та натирати мозолі.

Справа не в одному лише комфорті. При тривалому контакті з холодною вологою від 10 годин і довше ноги реально може прихопити: розвивається так звана окопна стопа, холодова травма, схожа на обмороження, але вона б'є і при плюсовій температурі, аж до +15°C. Спочатку поколювання та оніміння. Потім, якщо тягнути, набряк, бульбашки і далі лише гірше. Тому «як висушити промокло взуття в поході» виріши в першу ж годину після приходу до табору. Чи не завтра.

Перші хвилини у таборі: що робити з мокрими черевиками одразу

Встав табір – хапайся за взуття одразу, поки руки ще теплі від ходьби. Порядок простий: зняв, струсив бруд, витягнув шнурки (інакше вони тільки заважають розкрити черевики), вийняв устілки і максимально відігнув язичок назовні. Завдання — перетворити закриту конструкцію на відкриту: нехай повітря гуляє по всьому взуттю, а не цілиться через одну горловину.

Чому устілки та внутрішній об'єм сушать окремо

Устілка вбирає вологу майже як губка і потім повільно віддає її назад у черевик. Якщо залишити її всередині, ти сушитимеш взуття в рази довше: устілка просто не дасть їй досохнути. Поклади її окремо, краще під щось тепле або до тіла, а з самого черевика спочатку вилий залишки води і промокни внутрішні стінки будь-якою сухою ганчіркою або рушником. Це і є абсорбент, який просто витягає вологу механічно, без будь-якої магії.

Експрес-сушіння взуття: чим набивати черевики, якщо паперу немає

Класичний спосіб, як швидко висушити взуття в поході: щільно набити його сухим матеріалом, що вбирає. Газета працює не тому, що в ній є щось особливе, а тому, що пухкий папір відмінно вбирає вологу і при цьому тримає форму, не даючи черевику злипнутися всередині. Те саме вміє будь-яка суха тканина, рушник з мікрофібри або паперові рушники.

Якщо паперу з собою немає, підійде суха трава, листя або мох: набий ними черевик так само щільно, як газетою, а потім просто витруси і протрій взуття зсередини перед тим, як взувати. Головне правило для будь-якого наповнювача одне: як тільки він навпомацки став помітно вологим, змінюй його на суху порцію, не чекай, поки він висохне сам усередині черевика, інакше процес просто зупиниться.

Що робити з мокрим взуттям уночі

Головна помилка: прибрати мокрі черевики у закритий пакет та залишити так до ранку. Усередині герметичного пакету волога нікуди не подіється, а конденсує і залишається при взутті всю ніч, іноді додаючи ще й неприємний запах від вогкості. Тримай черевики відкритими: у тамбурі намети, біля входу під навісом чи під тентом, де є хоч якийсь рух повітря.

За високої вологості повітря (дощ, туман, роса) взуття під тентом все одно сохне повільно, і це очікувано, а не ознака того, що ти щось робиш не так. Якщо є можливість, постав тент так, щоб воно трохи відбивало тепле повітря від багаття або пальника у бік взуття: це прискорює процес без прямого контакту з вогнем. І ще один практичний момент: якщо залишаєш черевики без нагляду на всю ніч, перед тим як взути їх вранці, струси і зазирни всередину, дрібна живність на кшталт комах любить ховатися в закритих теплих порожнинах.

Чи можна сушити взуття біля багаття

Формально так, але це найризикованіший спосіб з усіх. Сильний близький жар може розплавити клейові шви, пошкодити мембрану й підкладку, задубити або пересушити шкіру і деформувати форму черевика, іноді це відбувається за кілька хвилин необережності. Синтетичне взуття у відкритого полум'я може «сісти» у розмірі або прогоріти, а порив вітру здатний забрати черевик прямо у вугіллі.

Якщо іншого варіанта немає, тримай взуття на комфортній для голої руки відстані від вогню, приблизно 1,5–2 м від мов полум'я, і тільки в руках або підвішеному, не впритул до полін. Найкраще орієнтуватися на теплий потік повітря та помірне тепло, а не на прямий жар: горловиною до джерела тепла, періодично повертаючи. Особливо обережно варто ставитись до мембранного взуття: тонкі мембрани та синтетичні підкладки чутливі до перегріву сильніше, ніж звичайна шкіра чи текстиль.

А сушити взуття біля пальника?

Це ще гірше, ніж багаття. У пальника те саме відкрите полум'я, просто заховане в компактний корпус. Взуття поруч легко перекине або перекриє подачу повітря, а це вже не про зіпсовані черевики. Це пряма пожежна небезпека, особливо у наметі чи під тентом. Додатково пальник гріє набагато локальніше за багаття: взуття або не досушується, або оплавляється в одній точці. Тепло від пальника варто використовувати для приготування і для того, щоб зігріти каміння або воду для грілки, а не для прямого сушіння взуття.

Як не одягнути мокрі черевики вранці

Буває так, що за ніч взуття висохло лише частково, і вранці маршрут уже чекає. Перше, що варто зробити: не пхати сухі шкарпетки відразу в наскрізь мокрий черевик, вони вберуть вологу майже миттєво, і ти втратиш єдину суху пару за перші 15 хвилин шляху. Спочатку вичави з взуття залишок вологи, який вийде, витруси останній наповнювач і, якщо він ще вологий, заміни свіжим хоча б на перші півгодини ходьби.

Далі розпочинається вибір тактики. Можна надіти ходову (вже злегка вологу) пару шкарпеток, залишивши єдину суху пару на вечір та сон: тіло зігріє та підсушить взуття на ходу за перші 20–30 хвилин активного руху. Можна тимчасово одягнути запасне взуття (сандалії, крокси) на перший привал, давши черевикам подихати ще трохи. Універсального рішення немає, важливо просто не жертвувати тією єдиною сухою парою шкарпеток, яка знадобиться увечері у таборі.

Як запобігти цьому заздалегідь

Простіше не допустити, ніж потім розгрібати. Гамаші (або бахіли) закривають вразливий зазор між низом штанів і верхом черевика: саме туди найчастіше затікає вода при переході через траву, бруд або калюжі. Трекінгове взуття з обробленим просоченням для взуття довше тримає воду зовні, перш ніж промокнути наскрізь. І третє: щонайменше одна запасна пара туристичних шкарпеток, яка їде в герметичному мішку і не рушає за жодних обставин, крім вечора в таборі.

Мокрі шкарпетки та друга пара взуття для табору

Тримай у поході щонайменше три пари шкарпеток: дві ходові, які чергуєш днем, і одну окрему, тільки для табору та сну: вона не надягається за жодних обставин протягом дня. Бавовняні шкарпетки у цій ролі працюють погано: вбирають воду, довго сохнуть і майже гріють мокрими. Синтетика сохне швидше і легше, вовна мериноса гріє навіть вологою і менше натирає, але вбирає більше води і сохне довше за синтетику: по суті, це вибір між швидкістю сушіння і комфортом у мокрому стані.

Окреме табірне взуття не розкіш, а робочий інструмент. Легкі сандалії або крокси дають ногам відпочити від черевиків увечері, а заразом позбавляють необхідності зайвий раз взувати промоклу пару, щоб дійти до багаття або струмка за водою. У теплий сезон цього зазвичай достатньо; в холодну на зміну частіше беруть утеплені табірні тапки.

Мембранне взуття або звичайне: що сохне швидше

Мембранне трекінгове взуття відмінно тримає воду зовні, поки не промокне наскрізь. У мембрани односторонній принцип: пара зсередини виходить назовні, а вода зовні не проходить, на цьому будуються всі мембранні технології на кшталт Gore-Tex. Через таку «односпрямованість» промокше наскрізь мембранне взуття сохне повільно, часом близько доби, і з досвіду туристів зазвичай довше, ніж легкі кросівки з відкритою сіткою, хоча точних лабораторних вимірів саме цього порівняння ніхто не публікував: це скоріше усталене спостереження фактів, що були. Легкі черевики або кросівки із сітчастими вставками пропускають воду швидше, зате і висихають швидше. Такий чесний компроміс. У теплий сезон, коли ризик замерзнути невисокий, друга пара без мембрани часто виявляється практичнішою.

Алгоритм на одну промоклу ніч

Якщо звести все сказане в один порядок дій, виходить три короткі етапи.

Спосіб сушіння → ефективність → ризик для взуття

Порівняння найчастіших способів, які радять досвідчені туристи, з чесною оцінкою того, що це може обійтися взуття.

Якщо дощ йде не перший день

При багатоденному затяжному дощі взуття може так і не просохнути повністю до кінця походу, і в такій ситуації завдання зміщується з «висушити» на «не дати зруйнуватися та мінімізувати шкоду ногам». Кожну вільну хвилину, навіть коротку, використовуй, щоб вийняти устілки, струсити воду і дати взуття подихати відкритим. На привалах варто зняти взуття і хоча б на 10–15 хвилин залишити провітритися, перевзувшись у табірну пару, якщо вона є. У такі дні особливо важливо не економити на зміні шкарпеток і не нехтувати гамашами від початку маршруту: легше не допустити сильного намокання, ніж потім сушити взуття між переходами.

Після повернення додому мокре взуття не можна прибирати в шафу як є. Дай їй повністю висохнути при кімнатній температурі, вдалині від батарей і обігрівачів (та ж логіка, що і з багаттям: різкий жар шкодить клею і матеріалам), очисти від бруду і, якщо це шкіра, оброби відповідним просоченням для взуття: вона відновлює водовідштовхувальні властивості.

Підсумок

Повністю висушити промокле трекінгове взуття за одну ніч у польових умовах виходить не завжди, і це нормально. Ціль реалістичніша: прибрати основну вологу, не пошкодити черевики агресивним теплом і не залишитися без єдиної сухої пари шкарпеток до ранку. Зняті устілки, сухий наповнювач усередині, місце, що провітрюється без герметичної упаковки і помірна дистанція від будь-якого відкритого вогню вирішують більшу частину проблеми вже за першу годину в таборі.

Часті запитання